Старі покинуті хати, унікальні предмети побуту та давні пісні Чернівецької області поступово зникають разом із носіями традицій. Проте команда ентузіастів робить усе можливе, щоб зафіксувати цю спадщину для наступних поколінь. Вони шукають унікальні артефакти, вивчають локальну архітектуру та формують масштабний сучасний архів регіону.
Рятуванням регіональної історії вже кілька років поспіль займаються учасники громадської організації “Кафедра Буковини”. Задля дослідження нематеріального культурного спадку та фіксації старовини дослідники вирушають у найвіддаленіші куточки області. Про діяльність цієї команди розповідає видання “МБ”.
Прагнення оформити буковинський субетнос
Офіційний статус організація отримала нещодавно, а саме у 2024 році. Очолює її Анастасія Свідерська. За її словами, спочатку команда однодумців проводила експедиції самостійно й не надто розголошувала результати роботи. Згодом виникла потреба в приміщенні та офіційній комунікації з місцевою владою. Так зародилася ідея юридичного оформлення організації.
Наразі команда активістів уже успішно втілила два масштабні проєкти. Перший має назву “Маланка за донат”. На початку січня учасники ініціативи вдягають автентичне вбрання і відвідують різні заклади. Під час цих відвідин вони збирають благодійні кошти.
Другою важливою ініціативою став музичний проєкт “Співартіль”. Він має два цикли: весняний та різдвяний. Стати частиною цього проєкту може кожен охочий. Головне завдання тут полягає у відродженні давньої культури спільного побутового співу.
Ми ніби вчимося повертати собі голос, право звучати на повсякдень. Це наша філософія. Нас часто плутають з гуртом, хором, колективом. Але мы про те, щоб давати людям можливість просто поспівати, бо сумно або весело
Основна мета діяльності організації – об’єднати людей, зацікавлених у вивченні Буковини.
Основна ціль певною мірою егоїстична. Ми стомилися їздити в Київ і у Львів на різні традиційні заходи. Тому вирішили, що треба самим організовувати щось в Чернівцях. Проте головне – ми прагнемо оформити субетнос. Буковинці часто не розуміють, чим вони відрізняються від інших. І я тут порівнюю з гуцулами, бо вони чітко розуміють, що їх відрізняє
Унікальні знахідки буковинських експедицій
Важливим напрямком роботи “Кафедри Буковини” залишаються поїздки селами Чернівеччини. Активісти встигли дослідити понад 30 населених пунктів. До деяких локацій вони приїжджають неодноразово.
Наприклад, село Снячів дослідники вважають справжньою колискою української Буковини завдяки його архаїчності. Воно розташоване близько до міста, але повністю зберегло самобутність. Раніше формат експедицій був швидким, коли за день минали кілька сіл пішки. Тепер автори змінили підхід: одна поїздка присвячена лише одному конкретному населеному пункту.
Під час виїздів за допомогою фото й відео фіксуються архітектурні деталі та побут. Найціннішими зазвичай стають незаплановані знахідки.
В кожній поїздці є щось особливе: або людина, яку зустріли, або пісня, яку записали. Одна із найцінніших знахідок – дві розписані хати у Снячеві. Наразі це єдині збережені й відомі нам розписані хати на Буковині. І це цінно, тому що людей, які їх розписували, вже не залишилося. Ми їх не зустрічали, хоча постійно про це розпитуємо. Фото таких хат, як правило, чорно-білі, тому не зрозуміло, який саме був розпис і які кольори використовували. А так є можливість детально їх вивчити, оцифрувати, показати
Ще один рідкісний об’єкт дослідники відшукали на території села Драчинці.
Там є хата, вкрита соломою. Це теж не музейний експонат, а справжній будинок, який просто досі зберігся. І це надзвичайно цінно, бо це теж єдина така хата, про яку ми знаємо
Особливу цінність для краєзнавців мають і випадкові побутові речі з покинутих обійсть.
У Малинцях знайшли керамічний димар. Це якраз одна з фішок цього села – там була ціла вулиця гончарів. Вони робили не лише миски, тарілки й глечики, а ще й димарі. Вони величезні – приблизно 40 сантиметрів. І ми один знайшли просто біля хати, в траві, закинутий. Я спочатку не повірила своїм очам. Тому що зараз їх майже неможливо купити. Навіть усі гончарі, які їх робили й досі живі, давно все розпродали. Або вони знаходяться в музеях, або в приватних колекціях за дуже великі суми
Усі польові дослідження координує велика злагоджена команда. До числа співзасновниць ГО входить Олена Петришак, яка вивчає кераміку, а також місцеву флору та фауну.
Візуальною документацією та фіксацією сільської атмосфери займаються фотографині Анна Тамазликар і Богдана Руснак. Вони зосереджені на зйомці портретів місцевих мешканців, навколишньої природи та старої архітектури. Кожна робоча поїздка завершується створенням великого фотоархіву.
За оцифрування давніх родинних світлин та наповнення архіву відповідає Іван Мудрак. Архітектурні особливості будівель вивчає Наталя Ватаманюк.
Сама керівниця Анастасія Свідерська координує всі організаційні процеси.
Зараз результати експедицій та культурних проєктів активно публікуються на сторінках організації у соцмережах.
Також нещодавно ентузіасти створили власний YouTube-канал, де розміщуватимуть відеозвіти про дослідження буковинської автентики.
У планах “Кафедри Буковини” є випуск друкованих матеріалів. Головна мета активістів – зберегти автентичну історію краю для майбутніх поколінь.